Роль молозива в житті телят

Статистика свідчить, що, незважаючи на широку програму профілактичних заходів, втрати телят до досягнення зрілості становлять понад 20%, у тому числі в молочний період -6-10% одержаного приплоду. При чому понад три четверті падежу відбувається в перші десять днів життя, тобто в молозивний період. Ще більше у цей період телят хворіє, переважно на шлунково-кишкові хвороби.

Молодняк, який хворів, відстає в рості, на його вирощування втрачають значно більше кормів, у тому числі дорогих молочних. Крім того збитки є і в затратах на лікування тварин.

Роль молозива

Підвищені захворюваність і падіж телят у цей період пояснюються, головним чином, браком у їхній крові специфічних антитіл, які забезпечують імунітет до інфекційних агентів.

Джерелом таких антитіл є молозиво — єдиний продукт годування телят у перші години й дні життя, що забезпечує основні потреби в енергії, пластичних речовинах, вітамінах, тощо.

Ці антитіла абсорбуються в тонкому кишечнику, потрапляють у кровоносне русло, забезпечуючи пасивний імунітет упродовж двох-трьох тижнів, тобто до віку, коли організм теляти здатний до синтезу власних імунних білків.

Крім постачання новонародженого захисними антитілами, найважливіша функція молозива полягає в забезпеченні поступового переходу від внутрішньоутробного харчування до автономного в умовах зовнішнього середовища.

Протягом лактаційного періоду склад молока і його властивості суттєво змінюються.

Особливо різко це відбувається в перші та останні дні лактації. Молоко перших 5-7днів має назву молозиво, а перед запуском — стародійне в інші періоди лактації має назву нормальне молоко.

Молозиво починає утворюватися в молочній залозі корів у кінці періоду тільності. В цей час під впливом гормональної перебудови організму спостерігаються значні функціональні та структурні зміни молочної залози. Процеси синтезу і селективного переходу в молозиво його найбільш важливих компонентів посилюються з наближенням отелення. Утворення молозива супроводжується суттєвим збільшенням маси молочної залози та інтенсивності її кровопостачання.

Властивості та складові молозива

Після отелення молозиво за своїми фізико-хімічними властивостями подібне до крові і є основною сполучною ланкою в критичний період переходу теляти від плацентарного живлення до живлення в умовах навколишнього середовища.

Імуноглобуліни з переходом у кров’яне русло телят не змінюють своєї структури і функції. Пасивно набуті антитіла мають високу активність проти різних антигенів мікробного і вірусного походження. Телята народжуються майже стерильними. Лише після споживання молозива з’являються гамаглобуліни, а з ними розвиваються й захисні функції проти шкідливої мікрофлори середовища.

За складом і поєднанням поживних речовин молозиво — незамінний корм для новонароджених. Діючи як слабке проносне, молозиво сприяє видаленню з кишечника первородного калу, збуджує перистальтику травного тракту й стимулює його нормальну діяльність.

Молозиво містить майже вдвічі більше сухих речовин білків, жирів, мінеральних солей і вітамінів.(табл). Головна відмінність молозива від молока полягає в тому, що молозиво містить велику кількість білків (понад20%) і понад 75%альбуміну і глобуліну, тоді як у молоці їх близько 15%, у ньому порівняно мало цукру(близько 2,7%) і підвищена кислотність (понад 40 Т). Зовнішній вигляд молозива в перші 3-5 днів також різниться від молока, воно має густу консистенцію, своєрідний запах і солонуватий смак.

Особливості випоювання та утримання новонародженого теляти

Однією з важливих умов вигодовування молодняку є перша годівля молозивом (із соскової напувалки або природним підсосом) якомога швидше після народження. Перша порція молозива повинна становити близько 5.0% їхньої живої маси під час народження, а за добу - не менше 10-12%.

Запізніле випоювання молозива призводить до заселення органів травлення телят гнилісною мікрофлорою і подальшого загнивання білків молозива або токсикозу й загибелі тварин. Не слід згодовувати телятам молозиво від корів з маститом та тим, що реагують на лейкоз, а також холодне молозиво.

Перехід від годування телят молозивом на основний тип годівлі

Для стимулювання розвитку передшлунків і кишківника потрібно як найшвидше привчати телят до високоякісних рослинних кормів: із 7-10-го дня треба давати бобово-злакове сіно, з 10-15-го — просяну вівсянку, ячмінну дерть та кормові коренеплоди, після 30ти денного віку — силос кукурудзяний, сінаж. У літній період прив’ялену зелену масу починають згодовувати з 20-30 денного віку телят.

На сьогодняшній день багато господарств практикують випоювання молодняка замінниками молока з 4-5дня життя. По-перше, високоякісні ЗЦМ містять всі необхідні для телят поживні речовини і створюють умови для приучення теля в найкоротші терміни до грубих і соковитих кормів. По-друге, випоювання замінниками це необхідний крок в боротьбі з лейкозом та іншими захворюваннями, які можуть передаватись від корови телятам у випадку споживання цільного молока. Безперечно велику роль грає також економічна вигода від випоювання ЗЦМ. По-перше, це збільшує обсяги реалізації молока. По-друге, господарства отримують функціонально розвинену тварину готовому до заплідненню уже у віці 15-16 місяців, що значно знижує затрати на вирощування. Такі тварини не тільки самі реалізують високий генетичний потенціал, а й передають його своїм нащадкам.

Перехід на замінники молока роблять поступовим. На четвертий день після народження теляти одну даванку молока пропускають, а замість неї дають сольовий розчин. Це допомагає шлунку з меншим стресом перейти на трохи відмінний від молозива корм. Наступні три випоювання дають суміш молока та ЗЦМ у співвідношенні 75% до 25% відповідно. Потім три випоювання у співвідношенні 50% на 50%. І в останній день переходу вже дають 75% ЗЦМ і 25% молока. Весь подальший період молоко виключається з раціону і повністю замінюється на ЗЦМ.

Висновок

З вищенаведеного можна побачити, що молозивний період дуже важливий та відповідальний період у житті телят. Великою мірою в залежності від того, як він пройде, такими і будуть прирости м’ясного поголів’я та віддача від майбутнього молочного стада, а також племінні якості вирощеного молодняка.